Гора як вершина священної і величної чистоти
Гори завжди кличуть і ваблять нас. Неможливо знайти хоча б одну людину, яка б не захоплювалася їх високою і недосяжною красою.
Навіть сьогодні ми можемо спостерігати форми гір навіть у рукотворних спорудах. Наприклад, протягом багатьох століть ми все ще можемо бачити храми тієї унікальної форми, яка спрямована в небо. Ми можемо знайти їх в буддизмі, в залишках Вавилона та в Єгипті з їхніми стародавніми пірамідами.
Гори можуть нам багато розповісти. Про нас, якщо ми наважимося піднятися на вершину або помилуватися їхньою красою в поході біля озера. Гори для тих, хто хоче втекти від суєти великого міста та нудної рутини буднів. Спостерігати, думати – щоб осягнути нескінченність нашого буття.
Гори завжди були символом Всесвіту. Вершина гори була визначена як місце з’єднання Землі з Небом, з Абсолютом. З давніх-давен гори вважалися символом божественної сили та місцем для розмови з Богом.
Священні гори для гірських монахів завжди були місцями найвищих досягнень людства, символами вічної досконалості, знаками, які вказують нам межі наших земних інтересів, показують нам нескінченність Всесвіту, з якого ми походимо і до якого належимо. Підйом на вершину священної гори символізує духовне піднесення, відмову від мирських пристрастей і рух до вічного.
Гори, особливо разом з водою, ми можемо знайти в мистецтві багатьох країн, особливо в китайській культурі. За китайською релігією гори є втіленням мужності (Інь), а вода – жіночого начала (Ян). На картинах ми бачимо гори великі та величні, що сягають високо до неба та сонця, а воду – величезну, м’яку та глибоку, що символізує життя. Усе це покликане показати людству зв’язок чоловіка та жінки та підкреслити, що кожна людина – лише крихітна частинка Всесвіту, але кожна частинка – це частина чогось величного та священного.
Гори, великі й малі, завжди ведуть до чогось нового, високого й чистого. Чисті помисли, нові, свіжі та добрі починання – це вкаже нам шлях до нашого благополуччя.